Звиняйте, що троха спропала.
Ми всі в різній мірі перехворіли вірусною застудою, а в мені цей вірус ще зачепив старий герпес зостер, відомий у народі як опоясывающий лишай, тому я, як та Ізабель, шо сиділа в облозі, не мила спину і навіть не з'являлася у блозі.

Ще, через ффоробу, я прогуляла батьківські збори у доньки в гімназії.
Але побувала там на 1 вересня. Деякі мами плакали під час виконання гімну. Букети все ж були, але не більше, ніж у кожного десятого. Дехто викрутився так, як і я - дарував букет з цукерок. У фойє гімназії зробили ремонт, повісили гіпсокартонний щит з іменами Небесної сотні, а ще щит з віршем Павличка про те, що «ми - не раби Москви». Одна мама почала казати мені, що от дарма налаштовують дітей проти росіян. Я відповіла, шо, звиняйте - то про столицю, значить, керівництво, а не весь російський народ. Між іншим, промови на лінійці, вітання від Кличка тощо були дуже виважені. Може, багатослівні, але без жодних екстремізмів (яких багато хто з різних причин боявся).
У малого на лінійці, кажуть рідні, теж все було максимально коректно.
У сина в класі хлопчики з Криму і з Луганську. Луганського ще не бачила, тільки дорослих звідти. З татарським хлопчиком познайомилася - гарний, як лялька, у блискучій жилетці під блискучим піжваком. І з недитячою тугою в очах.
Пропонувала луганським ношені, але ще хороші речі малого, але кажуть, що хлопчик більший за мого, та й всі інші речі у них є.
Значить, як остаточно одужаю, потягну речі в Шпиталь Майдану або на Фролівську.

Поки були здорові, кілька разів заходили у «Львівські пляцки» - і дорослим, і дітям дуже вштирили і солоні, і солодкі штруделі, і пляцки. І обстановка, включаючи навмисно створену тісняву, покоцані баняки з поливками та шоу з випіканням штруделів.
А зараз ми з дітьми збираємо... фігурки на присосках, які дає «Сільпо» за деякі покупки.

Донька відпочиває в таборі під Києвом. Їздили вже раз до неї -  сподобалося. В основному тим, що там чудова природа, птахи співають на всі голоси, бігають польові мишки, високий дубово-сосновий ліс із ліщиною і бузиною на нижньому ярусі.
Донці там подобається те, що вона там з подружкою в одній кімнаті, так що у них своє «лоббі». Інакше, гадаю, вже не витримала б - бо підйом о 8, а спати - о 22. (Вдома можна лягати о третій ночі і вставати о третій вдень.) Сьогодні їх покарали за пасивність ув мєропріятіях і відправили спати о 9. 😄
А ще вони, коли знайомилися, то кожен мусів сказати, чим захоплюється і чого чекає від табору. От всі кажуть типу: «Я - Маша, ходжу на танці». А наша ластівка каже:«Я захоплююся холодною зброєю і очікую від зміни яскравих подій.» Всі канєшно, пов'язали яскраві події з холодною зброєю. Одна дівчинка була цим настільки вражена, шо протягом тижня заходила до них у кімнату зі словами: «Мене звуть хххх, я захоплююся холодною зброєю.»