![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
мораль байки
Oct. 8th, 2014 11:28 pmПередивилися з малим «Вперед і вгору». Малий зробив висновок: «Здається, дідусеві з хлопчиком стало краще жити, ніж з дружиною.»
Опанькі!
Опанькі!
розуміння фразеології
Sep. 14th, 2014 12:03 amНа канікулах мало, але писали з сином «диктанти» - аж по два речення за раз. Давала або уривки з класики, або фразеологію.
Якщо малий не зовсім розумів, що таке «Дарованому коневі в зуби не дивляться», і байдуже дивився перед собою, так що я мусіла все розтлумачити, то на «Чоловік стріляє, а Бог кулі носить» він з надією підвів на мене голову: «Це значить, що людина вистрілила, а Бог забрав кулю?»
Якщо малий не зовсім розумів, що таке «Дарованому коневі в зуби не дивляться», і байдуже дивився перед собою, так що я мусіла все розтлумачити, то на «Чоловік стріляє, а Бог кулі носить» він з надією підвів на мене голову: «Це значить, що людина вистрілила, а Бог забрав кулю?»
дибр про школи , здоромля і все на світі
Sep. 13th, 2014 06:14 pmЗвиняйте, що троха спропала.
Ми всі в різній мірі перехворіли вірусною застудою, а в мені цей вірус ще зачепив старий герпес зостер, відомий у народі як опоясывающий лишай, тому я, як та Ізабель, шо сиділа в облозі, не мила спину і навіть не з'являлася у блозі.
Ще, через ффоробу, я прогуляла батьківські збори у доньки в гімназії.
Але побувала там на 1 вересня. Деякі мами плакали під час виконання гімну. Букети все ж були, але не більше, ніж у кожного десятого. Дехто викрутився так, як і я - дарував букет з цукерок. У фойє гімназії зробили ремонт, повісили гіпсокартонний щит з іменами Небесної сотні, а ще щит з віршем Павличка про те, що «ми - не раби Москви». Одна мама почала казати мені, що от дарма налаштовують дітей проти росіян. Я відповіла, шо, звиняйте - то про столицю, значить, керівництво, а не весь російський народ. Між іншим, промови на лінійці, вітання від Кличка тощо були дуже виважені. Може, багатослівні, але без жодних екстремізмів (яких багато хто з різних причин боявся).
У малого на лінійці, кажуть рідні, теж все було максимально коректно.
У сина в класі хлопчики з Криму і з Луганську. Луганського ще не бачила, тільки дорослих звідти. З татарським хлопчиком познайомилася - гарний, як лялька, у блискучій жилетці під блискучим піжваком. І з недитячою тугою в очах.
Пропонувала луганським ношені, але ще хороші речі малого, але кажуть, що хлопчик більший за мого, та й всі інші речі у них є.
Значить, як остаточно одужаю, потягну речі в Шпиталь Майдану або на Фролівську.
Поки були здорові, кілька разів заходили у «Львівські пляцки» - і дорослим, і дітям дуже вштирили і солоні, і солодкі штруделі, і пляцки. І обстановка, включаючи навмисно створену тісняву, покоцані баняки з поливками та шоу з випіканням штруделів.
А зараз ми з дітьми збираємо... фігурки на присосках, які дає «Сільпо» за деякі покупки.
Ми всі в різній мірі перехворіли вірусною застудою, а в мені цей вірус ще зачепив старий герпес зостер, відомий у народі як опоясывающий лишай, тому я, як та Ізабель, шо сиділа в облозі, не мила спину і навіть не з'являлася у блозі.
Ще, через ффоробу, я прогуляла батьківські збори у доньки в гімназії.
Але побувала там на 1 вересня. Деякі мами плакали під час виконання гімну. Букети все ж були, але не більше, ніж у кожного десятого. Дехто викрутився так, як і я - дарував букет з цукерок. У фойє гімназії зробили ремонт, повісили гіпсокартонний щит з іменами Небесної сотні, а ще щит з віршем Павличка про те, що «ми - не раби Москви». Одна мама почала казати мені, що от дарма налаштовують дітей проти росіян. Я відповіла, шо, звиняйте - то про столицю, значить, керівництво, а не весь російський народ. Між іншим, промови на лінійці, вітання від Кличка тощо були дуже виважені. Може, багатослівні, але без жодних екстремізмів (яких багато хто з різних причин боявся).
У малого на лінійці, кажуть рідні, теж все було максимально коректно.
У сина в класі хлопчики з Криму і з Луганську. Луганського ще не бачила, тільки дорослих звідти. З татарським хлопчиком познайомилася - гарний, як лялька, у блискучій жилетці під блискучим піжваком. І з недитячою тугою в очах.
Пропонувала луганським ношені, але ще хороші речі малого, але кажуть, що хлопчик більший за мого, та й всі інші речі у них є.
Значить, як остаточно одужаю, потягну речі в Шпиталь Майдану або на Фролівську.
Поки були здорові, кілька разів заходили у «Львівські пляцки» - і дорослим, і дітям дуже вштирили і солоні, і солодкі штруделі, і пляцки. І обстановка, включаючи навмисно створену тісняву, покоцані баняки з поливками та шоу з випіканням штруделів.
А зараз ми з дітьми збираємо... фігурки на присосках, які дає «Сільпо» за деякі покупки.
Чоловік стріляє, а Бог кулі носить
Aug. 2nd, 2014 12:10 pmНа морях я пробувала грати в петанк (поруч із кремезними чоловіками - і була останньою за результатом, звичайно ж). Син дуже хотів до нас приєднатися. Але я його зупинила, пообіцявши повести в дитячий боулінг в Києві. І ось вдома повела його в такий у СкайМолі. Малий не завжди вчасно котив м'яча, я робила зауваження, тому він зарікся більше грати. Проте думаю, наступного разу він і не згадає, що зарікався. Може, буде не таким безнадійним, як я. Я тоді аніматору одразу сказала, шо добре, що я взимку на вулиці не лізла - а то коктейлем по своїм поцілила б.
Із два тижні поспіль малий грає в те, що літак і вертоліт падають, а він збирає уламки і людей і складає їх наново. (Звичайно на відпочинку ми не вмикаємо телевізор і гаджети, але після того, як було збито літак, ми почали дивитися ВВС та CNN, і від малого не приховували, що сталося. Він тоді питав, чи можна полетіти додому іншим шляхом - я запевнила, що ми і в Туреччину летіли далеко від місця боїв. І ще питав, чи можна було б оживити людей, які випали з літака, якби їх зловити в повітрі.)
Ходили в Шпиталь Майдану віддати одяг і постільну білизну для біженців, і в Народний Тил на Жилянській, 68 - понесли воякам засоби гігієни і харчі. У НТ дітям дали гумові браслети "Воїни світла. Своїх впізнаю". Малий одразу почав: "Мамо, що тут написано?", поки ми з донькою продовжували виймати речі. Я вже на нього шикнула, щоб він сам читав, коли вже букви знає. "А я не знаю, звідки читати."
Складається враження, що "всередині ситуації" він не відчуває її напруженості в тій мірі, в якій здатен співчувати картинці у медія. Хоча я впевнена, що весь цей досвід відкладається. Аби висновки він робив правильні.
Із два тижні поспіль малий грає в те, що літак і вертоліт падають, а він збирає уламки і людей і складає їх наново. (Звичайно на відпочинку ми не вмикаємо телевізор і гаджети, але після того, як було збито літак, ми почали дивитися ВВС та CNN, і від малого не приховували, що сталося. Він тоді питав, чи можна полетіти додому іншим шляхом - я запевнила, що ми і в Туреччину летіли далеко від місця боїв. І ще питав, чи можна було б оживити людей, які випали з літака, якби їх зловити в повітрі.)
Ходили в Шпиталь Майдану віддати одяг і постільну білизну для біженців, і в Народний Тил на Жилянській, 68 - понесли воякам засоби гігієни і харчі. У НТ дітям дали гумові браслети "Воїни світла. Своїх впізнаю". Малий одразу почав: "Мамо, що тут написано?", поки ми з донькою продовжували виймати речі. Я вже на нього шикнула, щоб він сам читав, коли вже букви знає. "А я не знаю, звідки читати."
Складається враження, що "всередині ситуації" він не відчуває її напруженості в тій мірі, в якій здатен співчувати картинці у медія. Хоча я впевнена, що весь цей досвід відкладається. Аби висновки він робив правильні.
Ще восени малий став кидати репліки типу: "Шкода, що єгиптяни вимерли." Я кажу, що не зовсім "вимерли", а лишилися копти, хоча їх мало.
Нещодавно знову: "Шкода, що вікинги вимерли." Я кажу, що не "вимерли", а просто їхні нащадки більше не воюють. "А, це добре. Вони були багатими купцями." Я на це відповідаю, що звичайно, зараз хто хоче, займається бізнесом - це замість купців. А потім додаю, що, між іншим, він теж є трошечки нащадком вікінгів (на одну восьму, чи як це назвати - латиш).
О, бачу, почалася якась мозкова діяльність. Я раніше не помічала, щоб малий якимось чином звертав увагу на етнічну належність. У нього, я б сказала, в голові одразу десь склалася "громадянська належність", а не етнічна - цей етап він ніби проскочив. І цього разу на хвилину щось ворухнулося, він сприйняв цю інформацію як щось стосовно самого себе, але наврядчи це спонукало його до довгих роздумів. Син швидше асоціює себе з роботами або тварючками. :) Як мій батько це прокоментував: "Від щуки родом, від пугача плодом." :)
Ну от взяти океанаріум. При нас одне з дитинчат каймана правою задньою лапою почухало собі голову між очей. Малому це страшенно сподобалося, і він одразу почав піднімати праву ногу і згинати спину і шию, щоб показати, як крокодильчик це робив.
Дорослі, між іншим, від нього не відстають. Батько мій похвалив малого, що він такі цікаві штуки зауважив, а сам звернув увагу на те, що дорослий кайман так не зробить, бо в нього вже ноги закороткі порівняно із тулубом. Переповідаю це чоловікові. Той: "Ага" - і собі голову чухає.
Нещодавно знову: "Шкода, що вікинги вимерли." Я кажу, що не "вимерли", а просто їхні нащадки більше не воюють. "А, це добре. Вони були багатими купцями." Я на це відповідаю, що звичайно, зараз хто хоче, займається бізнесом - це замість купців. А потім додаю, що, між іншим, він теж є трошечки нащадком вікінгів (на одну восьму, чи як це назвати - латиш).
О, бачу, почалася якась мозкова діяльність. Я раніше не помічала, щоб малий якимось чином звертав увагу на етнічну належність. У нього, я б сказала, в голові одразу десь склалася "громадянська належність", а не етнічна - цей етап він ніби проскочив. І цього разу на хвилину щось ворухнулося, він сприйняв цю інформацію як щось стосовно самого себе, але наврядчи це спонукало його до довгих роздумів. Син швидше асоціює себе з роботами або тварючками. :) Як мій батько це прокоментував: "Від щуки родом, від пугача плодом." :)
Ну от взяти океанаріум. При нас одне з дитинчат каймана правою задньою лапою почухало собі голову між очей. Малому це страшенно сподобалося, і він одразу почав піднімати праву ногу і згинати спину і шию, щоб показати, як крокодильчик це робив.
Дорослі, між іншим, від нього не відстають. Батько мій похвалив малого, що він такі цікаві штуки зауважив, а сам звернув увагу на те, що дорослий кайман так не зробить, бо в нього вже ноги закороткі порівняно із тулубом. Переповідаю це чоловікові. Той: "Ага" - і собі голову чухає.
Актуальне мистецтво і стрільба з лука
Jul. 2nd, 2014 10:55 pmСьогодні мені треба було коротко зайти на роботу, тому я взяла з собою старшу, і, поки я була на роботі, вона пішла в Пінчук Арт-Центр дивитися "що там є". Подивилася Яна Фабра, який розкриває всякі моторошні теми (колоніалізм, маніпуляція, расизм, громадянська війна) у досить "декоративних" техніках. Є художній "медіум", який є посередником між глядачем та страшною інформацією, яку до нього доносять. Завдяки цьому я його актуальне мистецтво можу зарахувати саме до мистецтва, а не істеричних маніфестацій заради слави у вузьких колах.
Донька сприйняла все це адекватно.
Потім ввечері я вийшла з малим на подвір'я на півгодини. Винесли лук. Хитропопий малий знайшов спосіб бути в центрі уваги і при цьому не показувати, що часом лажає, і його стріла випадає в нього, нікуди не полетівши. Зібрав пацанів років 9-7, дав всім по черзі стріляти, а сам побіг з меншими бавитися. Я ж стежила за дисципліною в "лучників", бо стріли, хоч іграшкові, все одно досить небезпечні.
У результаті всі щасливі. :)))
Донька сприйняла все це адекватно.
Потім ввечері я вийшла з малим на подвір'я на півгодини. Винесли лук. Хитропопий малий знайшов спосіб бути в центрі уваги і при цьому не показувати, що часом лажає, і його стріла випадає в нього, нікуди не полетівши. Зібрав пацанів років 9-7, дав всім по черзі стріляти, а сам побіг з меншими бавитися. Я ж стежила за дисципліною в "лучників", бо стріли, хоч іграшкові, все одно досить небезпечні.
У результаті всі щасливі. :)))
У меня испортился правый сектор
Jun. 27th, 2014 09:11 pmМалий вдає, що у нього в тілі - комп'ютер: у руках, у голові, в ногах. То ці частини «підзаряджаються», то виснажуються. Я дізнаюся про всі «зміни стану». От сьогодні мені повідомили про несправність правого сектора.
