торбинка

Усі соціологи зазначають, що донорство за гроші - це некрасиво і неефективно. З іншого боку, думаю, вони погодяться, як важливо отримувати якісь символічні подяки за будь-яку доброчинну діяльність. (Ми від Народного Тилу вже зібрали цілу колекцію, хоча ми допомогаємо їм дуже скромно.) Звернімо увагу на цю торбинку в хлопця ліворуч.

етнокухні

Наша родина оскоромілася ув пироговій Ніколай. Бо не знали, шо то московська компанія.
Вирішили компенсувати. Були в українській кухні "Мітла" на Прорізній, кримсько-татарській "Крим" на Майдані та в грузинській "Чачапурі" на бульварі Шевченка трохи вище Центральних залізничних кас.
На першому місці - "Чачапурі". Кухар - грузин, м'ясні страви в нього бездоганні. Баранина в травах не має жодного натяку на баранячий сморід, розварена так, що хрящі та сухожилки перетворилися на суперсмачні драглі. Овочеві страви теж супер - наприклад, баклажанні рулетики з горіховою пастою всередині. Виноградне желе - вау! Єдина лажа - тісто, яке вони точно не самі роблять, а купують. Не все тісто, правда. Наприклад, хачапурі точно їхньої роботи. Але що оболонка для хінкалі, що тарталетки для чудового виноградного желе - неприємні, "надто дешеві".
Ще цей ресторан багато працює над різною развлєкухою: при вході за огорожею... ягнята! А в головному залі - деревяний ящик, в якому можна ногами чавити виноград (не хвилюйтеся: у гумових чоботах чавлять).
"Крим" радує знижками, новими вигідними пропозиціями, набором "тогерек-янтик" з 10 пирогів: з сиром, з різним м'ясом і навіть із запашними грибами.
У "Мітлі" я брала бізнес-ланч. Певно, у власників закладу мета - косплєіть Кайдашеву сім'ю та жахи з життя поневолених селян. Бо декору з мішків, вишивок і опудал там, звичайно, вистачає, але і обличчя в офіціанток такі, ніби вони на панщині пшеницю жали. І борщ у них скис. Тобто взагалі скис - і той, що вони їли, і мені подали. Досить груба їжа з елементами столовки.