mamka_luo

Донька здобула друге місце на олімпіаді з англійської. З 150 чоловік - з шести класів на паралелі - відібрали 32, і от дитина друга серед них. Правда, вона не амбітна, і не рветься брати участь у районній олімпіаді.

Наша родина оскоромілася ув пироговій Ніколай. Бо не знали, шо то московська компанія.
Вирішили компенсувати. Були в українській кухні "Мітла" на Прорізній, кримсько-татарській "Крим" на Майдані та в грузинській "Чачапурі" на бульварі Шевченка трохи вище Центральних залізничних кас.
На першому місці - "Чачапурі". Кухар - грузин, м'ясні страви в нього бездоганні. Баранина в травах не має жодного натяку на баранячий сморід, розварена так, що хрящі та сухожилки перетворилися на суперсмачні драглі. Овочеві страви теж супер - наприклад, баклажанні рулетики з горіховою пастою всередині. Виноградне желе - вау! Єдина лажа - тісто, яке вони точно не самі роблять, а купують. Не все тісто, правда. Наприклад, хачапурі точно їхньої роботи. Але що оболонка для хінкалі, що тарталетки для чудового виноградного желе - неприємні, "надто дешеві".
Ще цей ресторан багато працює над різною развлєкухою: при вході за огорожею... ягнята! А в головному залі - деревяний ящик, в якому можна ногами чавити виноград (не хвилюйтеся: у гумових чоботах чавлять).
"Крим" радує знижками, новими вигідними пропозиціями, набором "тогерек-янтик" з 10 пирогів: з сиром, з різним м'ясом і навіть із запашними грибами.
У "Мітлі" я брала бізнес-ланч. Певно, у власників закладу мета - косплєіть Кайдашеву сім'ю та жахи з життя поневолених селян. Бо декору з мішків, вишивок і опудал там, звичайно, вистачає, але і обличчя в офіціанток такі, ніби вони на панщині пшеницю жали. І борщ у них скис. Тобто взагалі скис - і той, що вони їли, і мені подали. Досить груба їжа з елементами столовки.

В універмазі «Україна» бачили їхнє «качине шоу». Постеляють червону доріжку. З коробки, прихованої за поворотом, випускають п'ятьох качок (якщо точно, то чотирьох качок і одного качура), які у супроводі двох чуваків у фраках прямують по цій червоній доріжці до маленького фонтану. Там качки плавають, через хвилину оговтуються і починають у фонтані купатися. Ще через три хвилини чуваки у фраках підходять до качок з боків, роблять у бік качок рух стеками, (такими стеками, як на іподромі 😊), і качки після такого жесту вважають за краще змотатися з того басейну.
Глядачі лишаються в стані легкого отетеріння і розчулення.

Передивилися з малим «Вперед і вгору». Малий зробив висновок: «Здається, дідусеві з хлопчиком стало краще жити, ніж з дружиною.»
Опанькі!

Відгуляли весілля дівера у найближчому родинному колі. Діти від себе дарували: малий - машинку з білого шоколаду (Львівська майстерня шоколаду), на якій він розтопленим молочним шоколадом написав імена молодят, старша - букет квітів, самостійно складений з того вишуканого свіжого матеріалу, що спродала знайома квітникарка.
З квітникаркою був прикол. Поки я сплачувала за квіти, та похвалилася, що ось той букет у неї стоїть - то даруватимуть Президенту. Букет і справді красивий, небанальний, хоча з нотками «офіціозу». Я вдома розповіла про це. Чоловік каже: «Президенти бувають різні. Може, то призначалося президенту м'ясокомбіната.» А наступного дня, виявляється, справді була днюшечка Президента. Як усе крутезно.

Звиняйте, що троха спропала.
Ми всі в різній мірі перехворіли вірусною застудою, а в мені цей вірус ще зачепив старий герпес зостер, відомий у народі як опоясывающий лишай, тому я, як та Ізабель, шо сиділа в облозі, не мила спину і навіть не з'являлася у блозі.

Ще, через ффоробу, я прогуляла батьківські збори у доньки в гімназії.
Але побувала там на 1 вересня. Деякі мами плакали під час виконання гімну. Букети все ж були, але не більше, ніж у кожного десятого. Дехто викрутився так, як і я - дарував букет з цукерок. У фойє гімназії зробили ремонт, повісили гіпсокартонний щит з іменами Небесної сотні, а ще щит з віршем Павличка про те, що «ми - не раби Москви». Одна мама почала казати мені, що от дарма налаштовують дітей проти росіян. Я відповіла, шо, звиняйте - то про столицю, значить, керівництво, а не весь російський народ. Між іншим, промови на лінійці, вітання від Кличка тощо були дуже виважені. Може, багатослівні, але без жодних екстремізмів (яких багато хто з різних причин боявся).
У малого на лінійці, кажуть рідні, теж все було максимально коректно.
У сина в класі хлопчики з Криму і з Луганську. Луганського ще не бачила, тільки дорослих звідти. З татарським хлопчиком познайомилася - гарний, як лялька, у блискучій жилетці під блискучим піжваком. І з недитячою тугою в очах.
Пропонувала луганським ношені, але ще хороші речі малого, але кажуть, що хлопчик більший за мого, та й всі інші речі у них є.
Значить, як остаточно одужаю, потягну речі в Шпиталь Майдану або на Фролівську.

Поки були здорові, кілька разів заходили у «Львівські пляцки» - і дорослим, і дітям дуже вштирили і солоні, і солодкі штруделі, і пляцки. І обстановка, включаючи навмисно створену тісняву, покоцані баняки з поливками та шоу з випіканням штруделів.
А зараз ми з дітьми збираємо... фігурки на присосках, які дає «Сільпо» за деякі покупки.

Слава всім божествам, завтра підемо в школи без букетів. Ну, канєшно, як вотивний дар вчителькам у мене є чорна шоколадка з вишнею для однієї і шоколадна скульптурка, яка зображує олівець, - для іншої.
Збираються збирати кошти на солдат. Я піду з донькою в гімназію, подивлюся і тричі зважу, чи давати гроші в ту скриньку.
Чоловік і свекруха підуть з малим у школу, теж дивитимуться, куди збирають гроші, щоб не було як з пожертвами на МО.
Я краще віддам у "Народний тил" (не плутати з "Надійний тил" - до реєстрації поточної назви намагалися використати назву перших для своїх політичних ігрищ), і краще вже купованими ліками і продуктами.
https://www.facebook.com/pages/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%82%D0%B8%D0%BB/1481238502134045

Вкрала з Фейсбука Олександра Піддубного:
"Одним з правил притягнення уваги є правило п'яти С: смерть, сміх, страх, секс, скандал. Але притомним людям варто пам'ятати, що є інші "С": свобода, солодощі, співчуття, солідарність, смаколики." (с)
Абсолютно погоджуюся. Якщо налаштуватися на правильне, можна на кожну літеру знайти по пять суперпозитивних понять і символів.

минув добре. Попри всю інформацію про все, що відбувалося в країні. Але вперше це було свято.

Діти з ДЦП займаються з тренерами в басейні.

У сутінках мій син бігає на майданчику з повітряним змієм. Барви потроху пропадають, тому в сизому небі ширяє лише силует змія, так само по землі тінню рухається малий, а на землі мерехтять лампочки на його кросівках.

У "Майстерні шоколаду" діти отримують кольоровий сорбе і коктейлі у високих фужерах, розписаних шоколадом зсередини.

Польові квіти. Високі сосни. Плиски і... снігур.


Це тільки часточки того вразливого щастя, яке я спостерігаю поруч. Хочу захистити всю Землю. Не знаю, що робитиму, якщо хоч щось з цього щастя поруч зі мною порушиться. Чи знайду сили?...