Стосовно життєвого
May. 21st, 2025 06:25 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
aucubagold Весною завжди так: часу не вистачає, щось не сходить, щось треба поливати і майже все полоти, бо бур'яну байдуже чи є дощі, чи немає, він собі росте.
Морква виткалась уся, і нантська, і королева осені. Буряк так собі, бо було холодно, щось зійшло, щось ні. Більше зійшло детройту, менше циліндри.
Квасолю досівала, бо або поїли миші, або не зійшло кільканадцять квасолин. Потрошку з'являється кукурудза, ну, подивимось. Краще за всіх зійшла лакомка, що невеличка.
Картопля теж з примхами, Моцарт якось роздумує, або його жуки їдять ще під землею. Жуків повно, буду обробляти від жуків як тільки виткнеться вся, а так ходжу збираю, і на помідорах, і на картоплі. Хай їм лихо, тим колорадам, в будь-якому сенсі.
тепліє дуже повільно, були і дощі, ми раділи, бо поливать не треба, а зараз ясно, прийдеться і поливать, мабуть, навіть завтра.
Огірки показалися нарешті, тепер не знаю, де які сорти, бо сіяла всі, що були замочені, але, думаю, що виткнулися лише ті, що купила і замочила останніми. Треба подивиться, які саме. Пам'ятаю, що наче ніжинські і ще якійсь. Пам'яті немає, тобто, вона все гірше з кожним днем. Гірше і з соображалкою, ххоча задачки різні намагаюся вирішувати регулярно. Але те математичні, а в повсякденні просто жах, що робиться. Забуваю, що стоїть на плиті, забуваю, що куди поклала, забуваю, коли хто приходить.
Останнім часом майже кожного ранку прокидаюся з відчуттям, яке було минулого літа, коли лікарі були всі налякані моєю кардіограмою і ехом. Та й я сама відчувала, що щось коїться ненормальне. Згодом розхожуюся, готую сніданок, потім іду "в поле", щось роблю, полю, або пересіваю, або підгортаю. Десь до обіду, а там все, мене валить спати, і я вдень сплю по годині, а то й білше, потім працюю.
Ввечері засинаю по-різному, іноді тільки з ліками, що знімають біль у коліні. Іноді з барбовалом, щоб заспокоїтися.
Чекаю канікул, щоб був тільки город і свої особисті справи.
Той Рудий Клоун з'явився, мабуть, щоб ми нарешті зрозуміли, що розраховувати на допомогу марно. Треба якось самим. А лисий гном - для того, щоб ми відчули, яке могутнє зло, і боротися з ним треба буде довго і важко. І тільки Бог нам на поміч. Бо тільки у нього немає тієї сорочки, що завжди ближче до тіла...
Морква виткалась уся, і нантська, і королева осені. Буряк так собі, бо було холодно, щось зійшло, щось ні. Більше зійшло детройту, менше циліндри.
Квасолю досівала, бо або поїли миші, або не зійшло кільканадцять квасолин. Потрошку з'являється кукурудза, ну, подивимось. Краще за всіх зійшла лакомка, що невеличка.
Картопля теж з примхами, Моцарт якось роздумує, або його жуки їдять ще під землею. Жуків повно, буду обробляти від жуків як тільки виткнеться вся, а так ходжу збираю, і на помідорах, і на картоплі. Хай їм лихо, тим колорадам, в будь-якому сенсі.
тепліє дуже повільно, були і дощі, ми раділи, бо поливать не треба, а зараз ясно, прийдеться і поливать, мабуть, навіть завтра.
Огірки показалися нарешті, тепер не знаю, де які сорти, бо сіяла всі, що були замочені, але, думаю, що виткнулися лише ті, що купила і замочила останніми. Треба подивиться, які саме. Пам'ятаю, що наче ніжинські і ще якійсь. Пам'яті немає, тобто, вона все гірше з кожним днем. Гірше і з соображалкою, ххоча задачки різні намагаюся вирішувати регулярно. Але те математичні, а в повсякденні просто жах, що робиться. Забуваю, що стоїть на плиті, забуваю, що куди поклала, забуваю, коли хто приходить.
Останнім часом майже кожного ранку прокидаюся з відчуттям, яке було минулого літа, коли лікарі були всі налякані моєю кардіограмою і ехом. Та й я сама відчувала, що щось коїться ненормальне. Згодом розхожуюся, готую сніданок, потім іду "в поле", щось роблю, полю, або пересіваю, або підгортаю. Десь до обіду, а там все, мене валить спати, і я вдень сплю по годині, а то й білше, потім працюю.
Ввечері засинаю по-різному, іноді тільки з ліками, що знімають біль у коліні. Іноді з барбовалом, щоб заспокоїтися.
Чекаю канікул, щоб був тільки город і свої особисті справи.
Той Рудий Клоун з'явився, мабуть, щоб ми нарешті зрозуміли, що розраховувати на допомогу марно. Треба якось самим. А лисий гном - для того, щоб ми відчули, яке могутнє зло, і боротися з ним треба буде довго і важко. І тільки Бог нам на поміч. Бо тільки у нього немає тієї сорочки, що завжди ближче до тіла...
