mamka_luo

Донька відпочиває в таборі під Києвом. Їздили вже раз до неї -  сподобалося. В основному тим, що там чудова природа, птахи співають на всі голоси, бігають польові мишки, високий дубово-сосновий ліс із ліщиною і бузиною на нижньому ярусі.
Донці там подобається те, що вона там з подружкою в одній кімнаті, так що у них своє «лоббі». Інакше, гадаю, вже не витримала б - бо підйом о 8, а спати - о 22. (Вдома можна лягати о третій ночі і вставати о третій вдень.) Сьогодні їх покарали за пасивність ув мєропріятіях і відправили спати о 9. 😄
А ще вони, коли знайомилися, то кожен мусів сказати, чим захоплюється і чого чекає від табору. От всі кажуть типу: «Я - Маша, ходжу на танці». А наша ластівка каже:«Я захоплююся холодною зброєю і очікую від зміни яскравих подій.» Всі канєшно, пов'язали яскраві події з холодною зброєю. Одна дівчинка була цим настільки вражена, шо протягом тижня заходила до них у кімнату зі словами: «Мене звуть хххх, я захоплююся холодною зброєю.»

- Ні, зараз весь наш грабунок виконується в електронному вигляді з центрального офісу.

Шо хорошого в місті - так це безліч "домашніх" безалкогольних напоїв, які пропонують різні бістро й кав'ярні. Купа лимонадів (апельсин, лимон, ківі, різні ягоди з м'ятою), морси (журавлина, обліпиха, вишня, смородина), холодні чаї (імбир і мед), квас.

Відкрила для себе Eco Club під Бессарабкою, де можна купити кінву дешевше, ніж в інших місцях. Також зі знижкою взяла у них борошно на гречано-вівсяні млинці. В Buffet (вегетаріанське бістро) купила арахісове масло-пасту з какао - дуже приємний поміркований смак, в таку спеку діти все одно їдять це з охотою.

На морях я пробувала грати в петанк (поруч із кремезними чоловіками - і була останньою за результатом, звичайно ж). Син дуже хотів до нас приєднатися. Але я його зупинила, пообіцявши повести в дитячий боулінг в Києві. І ось вдома повела його в такий у СкайМолі. Малий не завжди вчасно котив м'яча, я робила зауваження, тому він зарікся більше грати. Проте думаю, наступного разу він і не згадає, що зарікався. Може, буде не таким безнадійним, як я. Я тоді аніматору одразу сказала, шо добре, що я взимку на вулиці не лізла - а то коктейлем по своїм поцілила б.

Із два тижні поспіль малий грає в те, що літак і вертоліт падають, а він збирає уламки і людей і складає їх наново. (Звичайно на відпочинку ми не вмикаємо телевізор і гаджети, але після того, як було збито літак, ми почали дивитися ВВС та CNN, і від малого не приховували, що сталося. Він тоді питав, чи можна полетіти додому іншим шляхом - я запевнила, що ми і в Туреччину летіли далеко від місця боїв. І ще питав, чи можна було б оживити людей, які випали з літака, якби їх зловити в повітрі.)
Ходили в Шпиталь Майдану віддати одяг і постільну білизну для біженців, і в Народний Тил на Жилянській, 68 - понесли воякам засоби гігієни і харчі. У НТ дітям дали гумові браслети "Воїни світла. Своїх впізнаю". Малий одразу почав: "Мамо, що тут написано?", поки ми з донькою продовжували виймати речі. Я вже на нього шикнула, щоб він сам читав, коли вже букви знає. "А я не знаю, звідки читати."
Складається враження, що "всередині ситуації" він не відчуває її напруженості в тій мірі, в якій здатен співчувати картинці у медія. Хоча я впевнена, що весь цей досвід відкладається. Аби висновки він робив правильні.

Це речення малий написав сьогодні під мою диктовку. Це я вирішила роздупитися і займатися з малим вдома. Гру в "Скрабл", хоч вона чудово розвиває, до занять я віднести не можу. Ще ми мляво займаємося англійською - за допомогою альбому з наліпками.
Так от, написав, я його питаю, чи розуміє він, про що це. Він каже, що не розуміє, але смішно. Я йому:
- Великого коня підковують, щоб він міг багато пробігти, повезти людину або воза з вантажем. У нього важлива місія. А от маленьку жабу можна застосувати для великої місії?
Малий спочатку готовий дати очікувану відповідь, але хитає головою:
- Жаба може ловити мух!
Зійшлися на тому, що жаба і так ловить мух, а коня люди спеціально споряджають. І тут комізм в тому, що жаба хоче бути не гіршою за коня.

Свіжий рахат-лукум. Маленькі надзвичайно солодкі апельсини. Смажені тунець, форель і морський окунь. Чудові страви з баклажанів. Паста з кунжуту, трояндове і апельсинове варення. Морозиво з козячого молока, яке тягнеться, як жуйка.
Гірке тепле море. Пальми по три метри заввишки, які минулого року, певно, росли в якомусь "пітомніку". Чудові доглянуті фруктові дерева, газони і квітники. На пустирях блакитні миколайчики, безліч вохристих колючок і дика смоква. Ящірки. Ропуха на стежці ввечері. Цикади. Бджола-"тесля". 
Покоївки посміхаються. Прибиральник кидає роботу у відкритій їдальні, щоб збити з даху альтанки іграшку малого, яка туди випадково залетіла. Немолодий чоловік з донькою, які тримають крамничку сувенірів та іграшок. "Західжаблені", чоловік весь у традиційному білому вбранні. Релігійні, значить. Купуємо в них магніти з Ходжею Насредіном. Дядько каже. що Ходжа - це він. А шо, схоже. Чоловік йому підігрує, каже, що той був мудрець.
Ігрові фонтани для дітей з різноманітними гірками і жолобами для води, водяними гарматами, бризкавками, системою відер і відерець, які по-всякому перекидаються на тих, хто стоїть під ними. Басейн-кільце зі штучним рухом води по колу.

Два тижні були на морях. Потроху розповідатиму про найяскравіші враження з відпустки.
Найцікавішим та найвеселішим враженням після повернення додому був паросток бур'яну, який пробився з аварійного зливу мийки на кухні.
Судячи з перших трьох листочків, це лобода. А судячи з появи цієї лободи, наш кухонний леп є дружнім до довкілля! Інакше на ньому не проросло б нічого, правда ж? Виходить, не дарма я користуюся розпіареними німецькими та ізраїльськими екологічними засобами для миття посуду і чищення мийки.
Шкода тільки, що брикети для посудомийної машини в нас старі, з фосфатами. Пошепки: брикети тієї ж крутої німецької фірми погано миють. Нехай виробник їх вдосконалить - я тоді на них перейду.
Син другий день повторює, як це гарно, що у нас таке проросло, і як воно все розростеться, і що його можна буде пересадити звідти. :) Я намагаюся посіяти :) в його голові думку, що це не узумбарська фіалка, яку можна розмножити листочком або пересадити. А мені самій цікаво, де кінчик того корінця?... :)

Сьогодні ззіла чебурек з будинку совнаркома. Тобто на вул. Пирогова, 2 у закладі "Чебурек и шаурма" купила справжній чебурек з тонесенького тіста, з хорошою начинкою з м'яса і трав, приготований у мінімальній кількості хорошої олії. Не гірше за кулінарні шедеври бабусиної подруги тьоті Ксені з грецького села Мангуш під Маріуоплем. (За совка село називалося Пєршотравнєвоє.)
Не те, шоб я тепер стала їсти чебуреки тричі на день, але раз на півроку такі страви точно дарують більше користі, ніж шкоди.

Сьогодні мені треба було коротко зайти на роботу, тому я взяла з собою старшу, і, поки я була на роботі, вона пішла в Пінчук Арт-Центр дивитися "що там є". Подивилася Яна Фабра, який розкриває всякі моторошні теми (колоніалізм, маніпуляція, расизм, громадянська війна) у досить "декоративних" техніках. Є художній "медіум", який є посередником між глядачем та страшною інформацією, яку до нього доносять. Завдяки цьому я його актуальне мистецтво можу зарахувати саме до мистецтва, а не істеричних маніфестацій заради слави у вузьких колах.


Донька сприйняла все це адекватно.

Потім ввечері я вийшла з малим на подвір'я на півгодини. Винесли лук. Хитропопий малий знайшов спосіб бути в центрі уваги і при цьому не показувати, що часом лажає, і його стріла випадає в нього, нікуди не полетівши. Зібрав пацанів років 9-7, дав всім по черзі стріляти, а сам побіг з меншими бавитися. Я ж стежила за дисципліною в "лучників", бо стріли, хоч іграшкові, все одно досить небезпечні.
У результаті всі щасливі. :)))

Шо я вам хочу сказати цим заголовком?
Шо якщо вас дитина просить покататися з нею на міні-версії "американських/російських гірок", що стоїть у ТЦ SkyMall і називається "Віраж", а у вас були/є проблеми з хребтом, то не погоджуйтеся і не сідайте. Бо через 5 хвилин після того, як ми з малим вийшли з тих гірок, в мене виникли дуже неприємні відчуття в крижах і пройшли вони лише наступного дня. А ще мені було нудно летіти тим же маршрутом вже вдруге, а довелося так їхати разів 6.
Всім іншим мусить сподобатися. Атракціон новий, є надія, що справний.

Вчора були в Музеї Івана Гончара на дитячому фолькльорному фестивалі "Орелі". Тамтешні гойдалки - три різні моделі, плюс гамак, плюс плетена колиска для найменших- здалися мені також надійними. І набагато цікавішими, бо дітям доводилося щоразу цікаво взаємодіяти одне з одним, щоб поміщатися на них і гойдатися.
Діти дуже милі. Шкода, що не могли надовго лишатися, щоб послухати хоч кілька ансамблів.
На ярмарку (проходив там же на подвір'ї) приколола присутність російської мережі книгарень "Читай-город", що з зими швидко перейменувалася на "Читай місто".
Син там випросив собі комплект з деревяного лука, п'яти стірл, колчана і торби на лук. Торба пошита з... лінолеуму, так що вибрали торбу з найменш "паркетним малюнком".
Сьогодні поїхали в парк "Перемога", і діти по черзі стріляли з того лука. Нічого так стріляє - як для іграшки. Діти пристрілювалися, тому ніякого сюжетного креативу не народили. Добре, що хоч сварилися спочатку - нервували, бо в них не виходило, потім, коли справа пішла краще, одне одного хвалили і заохочували.